«Зараз наш агульны абавязак – не маўчаць, не заставацца ўбаку, а выказаць сваю падтрымку Саннікаву»
На пресс-конференции 25 января Ирина Халип сообщила о том, что еще 20 ноября 2011 года ее муж экс-кандидат в президенты Андрей Санников написал прошение о помиловании на имя Александра Лукашенко.
В записке, которую он показал Ирине Халип на свидании в колонии "Витьба-3", было написано: "Речь идет о спасении жизни. В любой момент меня могут убить".В связи с этой информацией, Андрей Дмитриев, один из лидеров кампании "Говори правду", и Наста Положанка, заместитель председателя "Молодого фронта", объявили о начале акции солидарности в социальных сетях с Андреем Санниковым и его семьей.
"Прапаноўваем пачаць акцыю салідарнасці з А.Саннікавым. Без успамінаў пра штосьці залішняе мы заклікаем пісаць им ў ФЭЙСБУК толькі словы падтрымкі. Каб далучыцца, проста прапануйце гэта ж зрабіць сваім сябрам. Больш за ўсё ім цяпер патрэбна ведаць, што мы з імі", – написали на своих "стенах" в социальной сети Андрей и Наста.
Мы связались с Настай и попросили ее прокомментировать эту акцию:
- Наколькі Вы лічыце такі фармат падтрымкі (прынамсі, у сацыяльных сетках) зручным і дзейсным?
- На маю думку, сеткавая рэакцыя – сёння самая аператыўная форма водгуку на топ-навіны. Тым больш, у такім прынцыповым інфармацыйным выпадку. Падзея надзвычай рэзанансная. І правакатары зробяць усё, каб выкарыстаць яе ў сваіх гнюсных мэтах.
Для мяне асабіста па чалавечы зразумела, што напісаць прашэнне аб памілаванні Саннікава вымусілі нечалавечыя абставіны, створаныя яму ў затачэнні. Мы таксама выдатна ведаем, праз што давялося прайсці і яго жонцы, Ірыне, іх маленькаму сыну Даніку, пазбаўленаму на доўгі час бацькоўскай ласкі. Таму зараз наш агульны абавязак – не маўчаць, не заставацца ўбаку, а выказаць ім сваю падтрымку, паказаць праз яе: для нас і Андрэй, і Ірына як былі, так і засталіся мужнымі і годнымі людзьмі. Далучайцеся!
Андрей Дмитриев:
- Есть такие события, на которые нельзя не отреагировать. И сама реакция показывает, кто мы есть? Или мы люди «чарки и шкварки» или белорусы, которые гордятся своей страной и понимают, что так, как есть, продолжаться не может, что нам нужны перемены, развитие. Это не просто акция солидарности, это демонстрация: нами нельзя манипулировать, мы – вместе.
Оцените статью
1 2 3 4 5Читайте еще
Избранное